Безпліддям вважається відсутність вагітності після 1 року регулярного статевого життя без контрацепції для жінок віком до 35 років (для жінок старше 35 років – після 6 місяців).
Випадки безпліддя у жінок, спричинені генетичними порушеннями, досить рідкісні та становлять 5-10%. Головні з них мають в основі гіпогонадизм або гіперандрогенізм.
ГІПОГОНАДИЗМ
Це стан, при якому яєчники не виконують свою функцію.
- Синдром Тернера (каріотип – 45,Х)
У жінок з цим синдромом наявна лише одна Х хромосома. Синдром Тернера може мати складні прояви, коли поряд із недорозвиненою статевою системою є і патології інших органів. Однак, бувають легші форми синдрому, коли у частині клітин присутній звичайний каріотип 46, ХХ. У таких жінок вагітність можлива завдяки допоміжним репродуктивним технологіях, а деколи навіть природня.
- Фрагільність Х хромосоми
В нормі ген FMR1 складається з 5-54 повторів CGG. Якщо кількість повторів збільшена до 55-200 – це премутація. У жінок з премутацією відстежується передчасне виснаження яєчників, їх репродуктивний вік значно скорочується. Також у випадку настання вагітності є високий ризик розширення цієї ділянки >200 повторів у дитини, що може спричинити синдром Мартіна-Белла.
Отже, обстеження жінки, у якої не настає вагітність, повинне включати:
-аналіз каріотипу;
-аналіз гена FMR1 жінки (фрагільність Х хромосоми).
Вторинний (ГІПОгонадотропний) гіпогонадизм
Розвивається внаслідок збою в роботі гіпофіза та/або гіпоталамуса
– Вроджений вторинний гіпогонадизм виникає у жінок зі синдромом Каллмана. Частота поширення становить 1 на 40000. Основним симптомом є затримка статевого дозрівання (іноді його відсутність) у поєднанні з відсутністю нюху.
– Відомо близько 40 генів, порушення яких може викликати синдром. Ці гени можуть успадковуватись по різному (аутосомно-рецесивне, аутосомно-домінантне, Х-зчеплене успадкування), тому складно дати прогноз без аналізу.
-Найкраще вивчений ген ANOS1 (KAL1), який знаходиться на Х хромосомі. ANOS1 (KAL1) кодує білок Anosmin-1, що відповідає за рух нейронів гонадотропін-рилізинг-гормону (GnRH) та нюхових структур. Саме тому мутація цього гена проявляється дефіцитом гормону гіпофізу та відсутністю нюху.
- Якщо є підстави припускати синдром Каллмана, то існує тест гена ANOS1 (KAL1) FISH-методом. Якщо цей тест виявиться неінформативним, то рекомендується аналіз методом секвенування наступного покоління (NGS).
Якщо вчасно ідентифікувати захворювання та почати замінну терапію, можна уникнути розладів статевої системи та багатьох ускладнень синдрому Каллмана.
ГІПЕРАНДРОГЕНІЗМ
Це стан, за якого у жінок спостерігається стійкий підвищений рівень андрогенів (чоловічих статевих гормонів).
Зокрема, він може бути викликаний вродженою гіперплазією кори наднирників (адреногенітальним синдромом). Найбільш поширена форма – дефіцит 21-гідроксилази, спричинений аутосомно-рецесивними мутаціями гена CYP21A2.
– У таких жінок блокується синтез кортизолу та альдостерону, натомість надмірно накопичуються попередники кортизолу, які згодом перетворюються на андрогени. При цьому в жінок може порушуватись менструальний циклу, з’явитись оволосіння за чоловічим типом та ін.
Бувають і ще складніші прояви цього захворювання – сільутратна форма, що може складати небезпеку для життя без спеціального лікування. Саме тому дефіцит 21-гідроксилази є серед переліку тестів, які здійснюють всім новонародженим в межах перенатального скринінгу.
Якщо у дитини виявили підозру на дефіцит 21-гідроксилази або гінеколог припустив, що у жінки є стан гіперадрогенізму – необхідна консультація генетика, та можливе виконання генетичного аналізу.